гости́на (зменшено-пестливі — гости́нка, гости́нонька) — перебу­ванняв гостях, на правах гостя; гостювання (див. ще гість 1); символ короткотривалого життя: «Всім нам тут коротка гостина» — про неминучість смерті; «З гостини до­дому!» — про чиюсь смерть. Лиха гостина, коли лиха година (М. Номис); Де все гостина, там голод не­далекий (М. Номис); Три дні хо­ду — днина гостини (приказка); Іще мого сина з гостини не видно (М. Максимович); у сполученнях: у гости́ну, у гости́нку — у гості, гостювати. Я тудою йтиму до ба­тенька в гостину (А. Метлинський); Через долинку та в гостин­ку (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 151.