горі́х — плодове дерево родини горіхових, найпоширенішим ви­дом якого є волоський горіх; здав­на поширеним видом горіха в Україні є ліщина (горішина), і на­родна символіка пов’язана перед­усім з її плодами; зернами злаків та горіхами обсипали молодих у ве­сільному обряді, горіхами прикрашали весільне гі́льце (див.); горіхи символізували добрий урожай, багатство і плодючість; щоб дістати зернятко з горіха, треба його бити (звідси вирази налущив йому горі­хів, тобто побив, або дістати на горіхи, тобто побити, відповідно дістатися на горіхи — бути поби­тим); лущення горіхів вимагає чи­малих зусиль, тому це стає осно­вою багатьох образних висловів: «Горіхи не летять до стріхи», «Го­ріхи — то така річ, що коли б хтось їх товк, то я б їх їв», «Того горіха не вгризеш»; про важку справу або сильну духом людину кажуть: «То твердий горіх (горішок)»; пустий горіх символізує нікчемність, безвартісність: «Я за те й пустого го­ріха не дам». Сім міхів горіхів (М. Номис); Ой у лісі на горісі со­рока зависла (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 145.