го́рло (зменшено-пестливе — го́р­лечко) — передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів, то­му перерізати горло означає для людини смерть (звідси горлова спра­ва — справа, що загрожує смертю, карати на горло — карати смертю (див. ка́ра 4), дарувати горлом — звільняти від смертної кари, гор­лом пахне — загрожує смертна кара); горло символізує захланність («Горло без дна — скільки сип — іще влізе», «Горло яке вузьке, а воли й корови пожирає»); про не­нажеру кажуть: «То — несите горло» або «То ще вовче горло»; символізує ще крайню міру («Маю того по саме горло», «Вже мені до горла доходить»). Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто хо­лодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний); Про­ханий кусок горло дере (М. Номис); Щось у горлі деренчить, треба його промочить (примовка); фразеологія: го́рло прополоска́ти — трохи випити; Кі́сткою ста́ти (застря́­ти) в го́рлі, попере́к го́рла ста́ти — стати на перешкоді, перешкодити; на все го́рло — дуже голосно.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 146.