герць = ге́рець —

1) двобій окре­мих лицарів перед головною бит­вою, в якому виявлялося військове мистецтво і вміння триматися на коні; герці були улюбленим війсь­ковим спортом українських коза­ків; див. ще двобі́й. Тоді будеш, вра­жий ляше, вдачею хвалиться, Колиспробуєш зі мною та й на герці биться (дума); Завзятий, як перець, поки не вийде на герець (М. Номис);

2) образно — взагалі бій, бо­ротьба між противниками; поєди­нок. Все так же сяє сонце над зем­лею, як і тоді, коли ми йшли на герць (В. Сосюра).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 134.