воло́шка (зменшено-пестливе — воло́шечка) = блава́т — польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте перев. серед ярих і озимих культур, а також квітка цієї рослини; у народній уяві — символ життя, молодості, краси, скромності, простоти, доб­роти (вплітали її у віно́к наді́ї — див. віно́к); одна з дванадцяти кві­ток повного українського вінка; у весільних піснях та обрядах сим­волізувала дівочу ніжність і честь; з пучка волошок робили весільний світильник, і його тримала світилка; квітами прикрашали весільне гільце; цвіте у червні-липні; широ­ко використовується в народній медицині, передусім проти очних хвороб. Ой у мене на городі зацвіли волошки (пісня); Шукав волошечок у полі (Л. Глібов); В нього очі, як волошки в житі (А. Головко); Коло хати Зацвіли блавати (пісня); Тут пиярниця ме рости, синій блават ме цвісти (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 112.