воло́сся = во́лос —

1) сукупність волосин (ниткоподібних рогових утворів), що ростуть на шкірі лю­дини; символ чоловічої сили і гід­ності (біблійний Самсон утратив свою силу, коли Даліла відрізала йому волосся, відновив її, коли во­лосся відросло); біблійна легенда відбилася у символіці народного епосу і в народних звичаях (спо­чатку носити довге волосся, тобто берегти його, бо воно пов’язувало­ся з долею, потім, коли усталився звичай стригтиволосся, хоронити його від небезпеки; див. ще по́стриг); довга дівоча коса́ (див.) символізувала красу; виходячи за­між, приносилася в жертву шлю­бові — її покривали очіпком, а в церкві — хусткою;

2) засвіти́ти во­ло́сся (во́лосом) — відкрити волос­ся, що, за старим звичаєм, у заміж­ніх жінок мало бути прикритим, а в церкві — в усіх жінок без винят­ку; «світити волоссям» вважалося за великий гріх, бо простоволоса заміжня жінка могла накликати посуху, неврожай, пошесть;

3) тіль­ки во́лос — пухлина з наривом на пальці; у сполученні во́лос ви­лива́ти — лікувати волос за допо­могою магічного обряду;

4) під­сма́лювання воло́сся див. підсма­́лювання 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 111.