вербо́ва до́щечка — давня весня­на гра, яку ще називають жук, або жучо́к, жуче́нько (див. ще ворота́р); в її основі лежить символіка клад­ки (див.) чи моста (див.), якими дівчина переходить від підлітково­го і дівочого до заміжнього (ро­динного) життя; через цей ча­рівний місточок приходить щас­тя одруження, родинного життя; О. Потебня вважає в цьому ще давнішу паралель: міст — небо, по якому ходить сонце; дівчата ста­ють у два рядки, лицем одна до од­ної, беруться попарно за руки і «творять» тим самим «дощечку», по якій пускають дівчину-підлітка; при цьому співають: «Вербова до­щечка, вербова дощечка, Ходить по ній Настечка, На всі боки леліє, Звідки милий над’їде».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 75.