бран —

1) стара назва полону. І вголос віщує шановний пан: — Від­дався козачий отаман у бран! (О. Стороженко); похідні: бра́нець (мн. бра́нці) — стара назва полоне­ного (див. ще яси́р),військовопо­лонений; бра́нка — стара назва по­лоненої. Інакинувся на бранця з лютим вереском Кончак (І. Франко); Дівка бранка, Маруся попівна Богуславка (П. Куліш);

2) також бра́нка — у давнину — набір рек­рутів (звідси бранець — рекрут); Стережіться, парубочки, бо, ли­бонь, бранка буде (Я. Головацький);

3) брань — стара назва війни, битви. Чи мир нам везете, чи брань (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 53.