яси́р — бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські землі в XVI — першій половині XVIII ст. Тут, у Дикому полі, нема де ховатися від татарських наскоків. Рідко минає рік, щоб вони не приходили по ясир (З. Тулуб); Султанські турки і татари ясир виводили з села (М. Рильський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 665.