бли́скавка — зигзагоподібна елек­трична іскра — наслідок розряду атмосферної електрики, що буває під час грози; символ швидкості, могутності; за давніми вірування­ми, небесний вогонь («золота різка»), що його посилає Бог (громовержець) чи то на кару людям, чи на відігнання злих сил, тому не можна гасити пожежі від неї, хіба що молоком; здавна пов’язують це явище з богом Перуном, який у момент блискавки відкриває справжнєє Небо — оселю богів, котру показує в мить свого гніву — то грізне знамення для людей, щоб не грішили; очищувальна сила вогню дорівнюється до сили блис­кавки: як блискавка, так і домаш­нє вогнище проганяють злих духів; у народі існують прикмети, — «блискавка взимку — на бурю», «якщо блискавка блискає і півень кукурікає, буде дощ»; блискавку називають ще мо́ргавкою, тому закликають: «Моргни, моргни, мор­гавко!»; у народній загадці блискавка символізує стрілу: «Летить мідна стріла, ніхто її не спіймає — ні цар, ні цариця, ні красна діви­ця»; див. ще стріла́ 1. Блискавка блисне — й камінь трісне (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 42.