биття = бичування —

1) обрядо­вий (відвертальний) акт язичниць­ких часів, що служив нібито для передачі «життєвої сили» (від віру­вань, що деякі речі наділені осо­бливою силою зберігати чи захи­щати життєздатність людини і від­вертати злі впливи на неї); прикла­дами цього може бути віра в оздоровчу силу биття свяченою вербовою гілкою одне одного у Вербну неділю, а також биття гіл­кою якогось дерева по спині кож­ної худобини під час першого ви­гону череди на пасовисько; цей обряд має передусім очисне при­значення, а в деяких середньовіч­них сектах засобом спокутування власних гріхів;

2) биття́ по́суду див. по́суд 2;

3) ши́ла би́ти див. ши́ло 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 37.