береги́ня (мн.береги́ні) —
1) у дохристиянських віруваннях — водяна істота, русалка (від «берег»); давнє слово брег (берег) означає й «гора»; тому назва береги́ня могла бути пов’язана з гірськими духами (в горах теж водяться русалки); разом з тим і береги річок здебільшого горбисті; берегині згадуються в «Слові, реченому христолюбцем» (XIV ст.), ототожнюючись з руса́лками (див.) й ви́лами (див.). Сам [Родим] не купався ніколи, певно, лякаючись, щоб берегині й водяний не відібрали в нього силу й хист (П. Загребельний);
2) (з великої літери — від «берегти») = Береги́ня-Ма́ти — у дохристиянських віруваннях — Велика Богиня, головна богиня життя, добра й захисту людини від усякого зла, покровителька врожаїв; захисниця оселі, малих дітей від лиха, хвороб, смерті; зображувалася на білих рушниках (оберегах), що вивішувалися на вікнах, дверях і мали захищати людину від чорних сил; образ Берегині — ясночолої русалки, дбайливої охоронниці дівочої цноти і подружньої вірності можна побачити на кролевецьких рушниках; схематичний образ богині (символічна постать жінки з піднятими руками) вишивався на одязі, вирізьблювався на деревах, на дверях, віконницях, ґанках; її зображення дійшло до нас на збручанському ідолі (див. Світовид);
3) у переносному значенні — жінка, яка береже і підтримує домашнє вогнище, виступає покровою усьому родинному колу, передусім жінка-мати; Божа материнська любов покривала і боронила запорожців у далеких походах;
4) у переносному значенні — рідна оселя, домівка, батьківська хата, що зберегла матеріальне й духовне багатство предків, пам’ять поколінь (у цьому значенні назва поєднує слова «берегти», «оберігати» — звідси обері́г, а також у значенні «берег» — звідси образно бе́рег дити́нства); ширше — Батьківщина (Україна) як уособлення українського роду, народу, його історії, традицій, пам’яті;
5) = обері́г = обере́г — народний амулет-символ, що захищає від зла, підтримує родовідну пам’ять; талісман, як правило, це невеличкий предмет, який носили при собі з охоронною метою; обереги заспокоювали серце (їх і носили на грудях, біля серця), стримували налаштовану на містичний лад уяву, охороняли найближче і найдорожче; обереги були й комплексні; один із таких комплексів складається із пташок — символу сім’ї (пор. роди́нне гніздо́), двох ложок як символу ситості, добробуту, пилкоподібного предмета і ключа як символу збереження сім’ї; особливо поширеними були обереги від уроків: дрібні металеві предмети (серед них надто поширеною є шпилька), вуглинки, сажа, посвячена вода, сіль, сеча, слина, рослинні обереги та ін.; берегинею-оберегом також виступає символізований образ захисника, заступника, охоронця, взагалі того, хто дбає, піклується про збереження, цілість, недоторканність кого-, чого-небудь, або персоніфікований образ будь-чого, що покровительствує, оберігає, боронить; див. ще амуле́т. Обереги дитинства, домашнього затишку, народної пам’яті.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 33-34.