ба́бка —

1) страва з локшини, борошна, картоплі, пшона, рису, сиру з яйцями. Сестра просить сіс­ти: подають печену курку й бабку; вона просить його їсти (І. Нечуй-Левицький);

2) камінець, черепок, який пускають по воді рикошетом (у грі «бабу перевозити»; див. ба́ба 11). Бабки пускати, перевозити; — Василю, постривай. Он глянь, я всі бабки забрав з собою, аж кишені об­дулись. Будем гратись дорогою? (М. Кропивницький);

3) хижа ко­маха з довгим і тонким тілом і дво­ма парами великих прозорих крил. Бабок, метеликів над нею [маків­кою] грає сила (Є. Гребінка); Коли влітку літає багато бабок, то буде голод (прикмета);

4) народна назва гриба підберезника. Гайку, гайку, дай нам гриба й бабку, Сироїжку з добру діжку, Красноголовця з доброго молодця (пісня);

5) одна з народних назв кульбаби;

6) маленьке ковадло, що забивалося у дерев’яний стоян з ослоном для сидіння; служило осно­вою для відбивання леза коси. Антін дістав з горища бабку, зняв свою ста­ру косу і сів її клепати (С. Чорнобри­вець);

7) копа льону з 10 снопиків; їх розставляють у такий спосіб для просушування рослини.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 22-23.