са́жа — розпилене вугілля, що виникає при неповному згорянні речовин, багатих на нього; колір речовини лежить в основі тради­ційного порівняння «чорний, як сажа»; використання сажі як барв­ника (при виготовленні туші, чор­нила, крему для взуття) поширює­ться спочатку в побуті, пор.: «А я брови в сажу вмажу, твої перева­жу»; символізує знищення в обря­ді Калити, коли обличчя напасни­ка вимазують сажею; традиційний символ ганьби: якщо молода вияв­лялася «нечесною», то стіни й две­рі її батьків вимазували дьогтем або сажею; щоб уберегти дитину від зурочення, давали випити їй свяченої води з сажею.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 520.