ослі́н (зменшені — ослі́нець, ос­лі́нчик, осло́ник) — у сільській ха­ті — коротка переносна кімнатна лава для сидіння. Сидить батько кінець стола, На руки схилився; … Коло його стара мати Сидить на ослоні, За сльозами ледве-ледве Ви­мовляє доні (Т. Шевченко); Хмель­ницький сів на дубовім ослінці край вікна (І. Франко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 423.