ко́лесо —
1) (зменшені — колісце́, коліща́, коліща́тко) коло зі спицями або суцільне, що обертається на осі й надає руху екіпажеві та іншим засобам пересування; продуктом асоціації руху колеса з рухом сонця виступає вислів: «Колесом сонечко вгору йде»; пускали з гори колесо, обмотане запаленою соломою, — «щоб завжди сонце світило», пop. символіку сонця у пісні: «Крокове колесо вище тину стояло, Много дива видало. — Чи бачило, колесо, куди милий поїхав?»; у Галичині відоме вербо́ве ко́лесо — коло дівчат у веснянкових та літніх обрядодіях (див. ще дуб 4); має також охоронне значення (колесо уподібнюється чарівному колу), зокрема борозе́нне ко́лесо, яким обводили навколо хутора, засіяної ниви, надівали на кілок біля худоби; виступає символом обережності («Оглядайся на задні колеса»), житейської мудрості («Задні колеса йдуть за передніми»), простоти й зручності («Чудеса — не колеса: самі котяться»). Найслабше колесо найдужче скрипить (прислів’я); Загули колеса, котячись по рівному шляху (Панас Мирний); фразеологізм: п’я́те ко́лесо у во́зі — зайвий, непотрібний (про людину); див. ще Коляда́ 1;
2) млино́ве́ (мли́нське) ко́лесо — колесо водяного млина;
3) криве́ ко́лесо — не зовсім ясний фольклорний символ; можливо, символ сонця; у народі кажуть: «Мартин — криве колесо»; якщо це пов’язано з днем Мартина 9/22 листопада, то вже тоді випадає сніг, отже, сонце пішло круто на зиму, і потрібні вже не колеса воза, а полози саней;
4) за часів Козаччини — коло людей, що збиралися на сходку, на збори козацької ради та ін.; можливо, криве колесо асоціюється з кривим танком; у сполученнях: віщове́ (су́дне) ко́лесо — збори запорозьких козаків для суду над товаришами; ра́дне ко́лесо — козацькі збори для розв’язання ділових питань;
5) народна дитяча гра; також дурне́ ко́лесо — різновид дитячої гри; діти, які взялися за руки, утворюють обертове коло, що постійно вивертається то всередину, то назовні.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 299.