ґа́ва —
1) воро́на (див.); за поведінкою птаха угадували майбутній урожай, — «як ґава до Юр’я у житі сховається, — буде добре жито». Знайшовсь Осел-мастак. Його й найняв [хазяїн] левади доглядати, Проклятих горобців та гав ганяти (Л. Глібов); фразеологізм: ґав (ґа́ви) лови́ти — нічого не робити; пропускати яку-небудь нагоду; бути неуважним, неспритним. Він гав ловив та витрішки продавав (І. Котляревський); ні па́ва ні ґа́ва — про того, хто від одних поглядів відійшов, а до інших не пристав;
2) роззява, нерозторопна людина.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 164.