і́ній — тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети; паморозь, наморозь; раніше звався морозом; оскільки іній — замерзла (зимова) роса, то символізує сльози, горе: «Ой на горі церква, інеєм припала, Я у тій церкві примусяний шлюб брала»; за інеєм угадували погоду і визначали майбутній урожай, — «густий іній на деревах — на урожай вівса»; «іній на деревах — на мороз, туман — на відлигу»; «іній у листопаді — до ясної погоди»;«осінній іній — на погоду»; «уночі іній — вдень сніг не випаде»; «як два тижні перед Різдвом рясний іній, то перед Петром буде на гречці рясний цвіт»; «якщо на перше січня іній, буде врожай». Будуть твої карі очі інеєм уростати (пісня); Мороз береться, мабуть, духом, бо вбралися в іній дерева (Н. Забіла).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 262.