ячмі́нь (зменшено-пестливі — ячме́ник, ячме́нчик, ячміне́ць) = яре́ць — злакова рослина, зерна якої використовують для виготовляння круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості; також зерно цієї рослини; одна з найстаріших злакових культур, що культивувалася нашими предками; перлова (ячмінна) крупа має й сакральний характер, оскільки йде на виготовлення різдвяної куті; з нею пов’язані народні прикмети, — «сій ячмінь, коли на деревах цвіт тільки з’явиться», «ячмінь сіють, коли калина цвіте». Звеліла мені мати ячменю жати (пісня); А я житечка не жала, ячменчику не в’язала (пісня); Оце у мене, брате, овесець… оце… ячмінець (казка); Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 666.