я́сен (зменшено-пестливі — ясено́к, ясено́чок, ясене́ць) = я́сень —

1) дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною; символізує стрункого козака, хлопця, парубка. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); Ой виростеш, сину, за півчверть року, Як княжа дитина, як ясен високий (Т. Шевченко); Гнеться, неначе молодий ясенок (Г. Квітка-Основ’яненко); Їхали в машині Саджанці малі… Їхали дубочки, Золоті липки, Рівні ясеночки, Пишні ялинки (П. Воронько).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 665.