яса́ —

1) стара назва сигналу, знака;

2) чутка, поголос; у сполученні: пуска́ти ясу́ — пускати чутку;

3) гучні звуки, гуркіт, грім; також вітання гарматними залпами; салют. Турки-яничари од галери одвертали, До Города Цареграда убігали, Із дванадцяти штук гармат гримали, Ясу воздавали (дума);

4) = яса́к — у давнину — податок, данина загарбникам.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 665.