яр —

1) (зменшено-пестливе — яро́чок) глибока западина (перев. з крутими або прямовисними схилами); яру́га — глибокий, великий яр. Ой там понад яром козак сіно косить (А. Метлинський); Недалеко милий оре, ой там за ярочком (пісня);

2) зелена фарба, яку здавна одержують шляхом окиснення міді; також зелене листя дерев, кущів тощо; зелень взагалі; прикметник: я́рий — яскраво-зелений (щодо зелені, яка з’являється рано навесні). Одягається розкішно В яр і золото долина (Я. Щоголев); Мов небо — очиці в неї; мов яр — зеленая плахта, зеленая юпка (пісня); — Ой, коли б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла, Як при битій доріженьці Яра рута зійшла! (пісня);

3) див. Яри́ло1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 663.