янича́р — у султанській Туреччині — солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство; в народі так називали і турків, які нападали на українські землі, особливо в період Козаччини; у переносному розумінні — зрадники нації. Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 662-663.