яйце́ (зменшено-пестливе — яє́чко) —

1) захищена від зовнішнього впливу різними оболонками чи шкаралупою овальної форми сукупність білка і жовтка, з яких утворюється зародок птахів та деяких тварин; у народній уяві яйце постає у загадці так: «Упала боденька з високого поденька, нема такого бондаря, щоби єї поправив»; уживається як продукт харчування; ще задовго до християнства яйце у слов’ян було символом воскресіння, відродження життя, символом сонця, синонімом джерела життя у Всесвіті; християнська символіка яйця за старовинними джерелами така: шкаралупа — небо, плівка — хмари, білок — води, жовток — земля, вогкість усередині яйця — світовий гріх; побутує як ритуальне на Великдень (див. кра́шанка, кра́панка, пи́санка); уживається при гаданнях і замовляннях; ним викачують хворобу, пристріт чи вроки. Носиться, як курка з яйцем (приказка — надмірно турбується, приділяє уваги чомусь); Знесла курочка яєчко, та не просте, а золоте (казка);

2) я́йця — рід народної гри в м’яч, який котиться по виритому в землі ряду ямок; в ту ямку, куди він закотиться, кидають камінець, що називається яйцем;

3) Яйце́-Райце́ — старовинний казковий образ, що символізує вразливий земний рай, за необережне поводження з яким наступає розплата продажем душі дияволу (у казці — змієві-спокуснику);

4) вика́чування яйце́м (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 661-662.