я́блуко (зменшене — я́блучко) —

1) плід яблуні (перев. кулястої форми); спрадавна виступає символом родючості, омолодження (пор. легенду про молоди́льні я́блука, які повертають людині молодість, але їх дістати дуже важко, бо яблука стереже нечиста сила); символ Дерева життя, безсмертя; означає як плодючість, любов, радість, мудрість, так і облуду та смерть; запропонувати яблуко означає освідчитися в коханні; цвіт яблуні прикрашав убрання молодої; одне з найбільших свят в Україні — Я́блучний (Вели́кий) Спас, золоте яблуко вказує дорогу до перемоги, зокрема, за легендою, такий шлях воно вказало Ярославу Мудрому; з яблунею пов’язані народні прикмети й спостереження за природою, — «зацвіла яблуня — зацвітає й дуб», «як яблуня зацвіте, починай орати». Яблуні загойдались гілками. На стіл посипались яблука (І. Нечуй-Левицький); Було личко, як яблучко, стало — як ожина (пісня);

2) ра́йські я́блука — сорт яблук, а також маленькі плоди жовто-червоного кольору;

3) рід народного орнаменту на писанках;

4) у я́блуках — з круглими темними плямами на шерсті (про масть коней);

5) я́блуко розбра́ту — причина, предмет ворожнечі, чвар, розладу кого-небудь з кимось (з давньогрецького міфу про суперечку Гери, Афіни та Афродити з приводу того, кому з них має належати яблуко з написом «найпрекраснішій»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 659.