ю́пка (зменшено-пестливе — ю́почка) = юпчи́на —

1) старовинний нагрудний жіночий одяг з рукавами з фабричної тканини, подібний кроєм до безрукавки;

2) старовинний верхній одяг жінки у вигляді довгої корсетки з фабричної тканини; святковим одягом селянок була юпка з червоної та зеленої байки, поширена на Подніпров’ї в XVI—XVIII ст. Приходила і ся туди в червоній юпочці баєвій (І. Котляревський); Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат (Ганна Барвінок);

3) чоловічий короткополий каптан з домашнього тонкого сукна, пошитий у талію. [Парубки], попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку, хто ще батьківський, хоч і старий, та жупан (Г. Квітка-Основ’яненко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 656.