шуля́к —

1) віл з опущеними рогами;

2) у народних обрядодіях — символізований шулі́ка (див.); у перший день Петрівки жінки, збираючись до корчми, обіцяли шулякові (яструбові) десятину курчат і запрошували до корчми так: «Ходімо до шуляка»; такого звичаю дотримувалися для того, щоб уберегти курчат від шуліки (шуляка, яструба); жінка, яка вперше виносила курчат на двір, неодмінно мала зав’язати собі очі та промовити: «Як не бачу я, де випускаю курчат, так щоб не бачив їх шуляк»; з цим пов’язаний обряд гони́ти шуляка́ (шулі́ку), тобто відганяти від села «чорну птицю» — смерть; в обряді страти відрубували голову не шуліці (яструбу), а вороні; див. ще Костру́ба [свя́то], Ро́зигри1, Яри́ло2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 653.