шипши́на (зменшено-пестливі — шипши́нонька, шипши́ночка) — дикоросла троянда з простими, не махровими квітками і з стеблами, вкритими шипами, а також плоди цієї рослини; у народі називають гайово́ю ро́жею; цвітіння шипшини пов’язують із настанням справжнього літа: «Зацвіла шипшина — почалося літо», за народною прикметою, «якщо шипшина не розкрила цвіту — буде дощ»; із пелюстків рожевої шипшини варили мед для очищення крові, а товчені пелюстки вживали для гоєння ран; за народними віруваннями, шипшина створена лукавим, щоб люди лаялися й грішили, коли вколються. Не для тебе, Василечку, шипшину садила (пісня); Поколеш білі ніжки та й на шипшиночку (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 650.