ши́ло (зменшене — ши́льце) —

1) інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовується перев. для проколювання дірок; об’єкт традиційних порівнянь і зіставлень стосовно непосидючих, невдатних, неспритних людей та ін.; кажуть: «Вхопив шилом патоки» або «Шилом каші не вхопиш». Ваше і шило б голило, а наш і ніж не бере (приказка); Проміняв шило на мило (приказка); Проміняв шило на мотовило (приказка); Шило в мішку не втаїться (М. Номис — щось потаємне виявиться обов’язково; ще кажуть: «Вилізло шило з мішка»); Його й шило голить (М. Номис — такий удачливий); Не вміє й шила загострити (приказка — ні до чого не здатний); Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву (П. Чубинський);

2) ши́ла би́ти — рід народної гри.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 649.