шафа́р —

1) збирач податків;

2) старший лакей; дворецький; ключник, економ; колядуючи, співали: «Просим тебе, царю, небесний шафарю, даруй літа щасливії сему господарю» (мають на увазі казкового небесного ключника).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 648.