ша́бля (зменшене — ша́белька; збільшене — шаблю́ка) — холодна, перев. кавалерійська зброя (див.) із зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже (М. Номис); До боку шабельку, на руки повіддя, На ноги стальні стремена! (С. Руданський); Шаблюку мав [Палій] у сажень довжиною, і важила вона пуд (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 647.