чу́до —

1) за народними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням Божої сили; взагалі все, що захоплює, викликає подив. Дурневі чудо, а попові хліб (прислів’я); І чудами її [Божої Матері] знов Лавра збагатилась (П. Куліш); Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав (М. Номис);

2) Чу́до-Ю́до — в народних казках — чудовисько, чудовник (жахлива фантастична істота, потворне страховище); слово чу́до позначало колись «велетень»; тому не випадково і чу́до, і чу́до-юдо вживаються у переказах про зміїв і велетнів, а Морський цар (Водяник, Океан-Море) часто приймає образ змія; у народних казках його також називають Чудом-Юдом.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 645.