чо́вен (зменшено пестливі — чо́вник, човниче́нько, чо́вничок, човно́к) —

1) невелике, перев. веслове судно; один із найстаріших засобів пересування на воді; за народними уявленнями, саме човен прокладав дорогу в царство мерців; символ переправи, з’єднання двох берегів, двох світів; символізує також єднання двох сердець: «Ой піду я понад береженьком, там плаває милий човниченьком»; у народній уяві човен асоціюється з первісними водами, тобто з водою, яка була від початку існування світу; про золотий чи мальований човен, у якому пливе красний молодець первісними водами, згадують численні колядки та щедрівки: «Ой плавле, плавле мальован човнок, Святий вечір! А в тім човночку злишний паничу, злишний паничу — молодий Михалю Струже стрілочки усе калиночки. Котрії прямії, до себе кладе, Котрії кривії, на Дунай пускає». Пливе човен води повен, а за ним весельце (А. Метлинський); Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен до Дунаю, Один за водою (Т. Шевченко); Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить (П. Чубинський);

2) див. дубови́на.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 641.