четвери́к —

1) старовинна міра об’єму сипких тіл, що дорівнює восьмій частині чверті (26,239 л);

2) = четверня́ — четверо коней в одному запрягу; четвірка. Пішов четвериком орать (казка); Пан четвернею пробіжить (Марко Вовчок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 639.