чері́нь — нижня площина, дно печі, де горять дрова; місце для випікання хліба і варіння страв; також площина над зводом печі (між комином і стіною), на якій сплять, сушать зерно і т. ін. — Я чоботи з себе та мерщій на черінь (А. Тесленко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 639.