часни́к (зменшене — часничо́к) — овочева городня рослина з різким смаком і запахом («З’їж часнику, хоч не скажеш, то взнають»), що належить до цибулинних культур родини лілійних; здавна вживається як страва (недарма кажуть: «Часник — руське сало»), приправа, а також у народній медицині; у народі вважають, що часник охороняє від чарів та вроків, взагалі від злої сили; це талісман, оберіг, що охороняє людину від усякого лиха, пошесті, особливо від гадюк, — «всю заразу відганяє»; уживається і в ритуальних обрядах, зокрема у весільному, коли молодій вплітають до коси цю рослину перед вінчанням; у наш час часник вживають як природний засіб від багатьох хвороб. Не їла душа часнику, то й не буде смердіти (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 636.