ціп (зменшене — ціпо́к; збільшені — ціпу́ра, ціпцю́ра) —

1) старовинне ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича; символізує статок у господарстві («Доки на току ціп, доти на столі хліб», «Ціп та коса годують»), ознаку важкої праці («Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти», «Ціпом силу міряй, а не гульнею»). За ціп та на тік (приказка); Брехати — не ціпом махати (приказка);

2) ціпо́к — також костур.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 631-632.