цу́рка —

1) невеличка, загострена з одного боку паличка, за допомогою якої в’яжуть снопи, туго скручуючи перевесла; також спосіб длязадушення спійманих звірів; також цурпалок, яким розпалюють піч, вогнище і в якому нібито любить жити Цур (див.). Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться (М. Номис);

2) у старовину — спосіб смертної кари через задушення такою паличкою (пор. Цур як символ біди). Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і ждучи на себе иурки (М. Номис); Як цуркою крутить (М. Номис — дуже боляче — як фізично, так і душевно);

3) маленька паличка, яка в селянському одязі використовувалася як ґудзик;

4) кругла, загострена з двох боків дерев’яна паличка для дитячої гри, а також народна дитяча гра, в якій кийком вибивають шматочок дерева з окресленого на землі кола чи з викопаної ямки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 632.