цимба́ли —

1) старовинний музичний інструмент, що складається з дерев’яного корпусу трапецоїдної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками; споріднений з гуслями-псалтирем. На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці (приказка); Заграйте мені, цимбали, щоби ніженьки тримали (співанка); От як розставили в світлиці всі цимбали, Так на шістнадцять рук «Метелиці» й заграли (П. Гулак-Артемовський);

2) рід народної вишивки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 631.