цвірку́н (зменшено-пестливі — цвіркуне́ць, цвірку́нчик) — комаха підроду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки; здавна в хаті шанується; у Н. Рибака: «Люди твердять: цвіркун у хаті — щастю бути»; «Коли співає цвіркун під час розмови про справу, — добра прикмета». Цвіркун на видноті не цвірчить (приказка); Цвіркун замовкне; Зорю б’ють (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 629.