ца́рина —

1) околиця, край села; також ворота при в’їзді в село. Виїхали за царину (Т. Шевченко);

2) місцевість за селом, де пастух збирає худобу; толока, вигін;

3) необроблюване, поросле травою поле.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 628.