ху́тір (зменшено-пестливі — хутіре́ць, хуторе́ць) — відокремлене, відособлене селянське господарство разом з садибою власника (звідки й символіка відособлення, окремішності). Якби з хутора, то б і повірила (М. Номис); Удвох собі на хуторі жили (Т. Шевченко); Жила вдова хуторцем (Ганна Барвінок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 627.