хорт = хірт (зменшено-пестливе — хо́ртик; збільшене — хорти­́ще; маля хорта — хортеня́; самиця хорта — хорти́ця) — тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака (кажуть: «Все один чорт, що собака, що хорт»); призначення цього пса породило народні вислови: «Наганяним хортом немного зайців уловиш», «Не тоді хортів годують, як на влови йдуть», а також дитячу (казкового походження) примовлянку: «Ушечки мої любі, що ви думали-гадали, як від того проклятого хортища втікали?»; об’єкт традиційних порівнянь (худий, як хорт; прудкий, як хорт; кидатися хортом); див. ще соба́ка1. Купив Хома хорта, а Ярема чорта (приказка); На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (казка); Тоді троянці всі з хортами зібрались їхать за зайцями (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 622.