хорово́д — старовинний, перев. слов’янський масовий народний молодіжний танець, учасники якого ходять по колу з піснями, виконуючи певні рухи, підпорядковані драматичній символізованій дії; танок; перші весняні хороводи розпочиналися за тиждень перед Великоднем і тривали до настання хліборобської пори; другий цикл розпочинався від Зелених свят і закінчувався приходом зими; взірцевими весняними хороводами (див. ще весня́нка) були «Подоляночка», «Жучок», «Шум», «Білозорчик», «Зайчик», пор.: «Десь тут була Подоляночка, десь тут була молодесенька. Тут вона впала, до землі припала, Сім літ не вмивалась, бо води не любила… Ой, встань, встань, Подоляночко, Умий личко, як ту шкляночку, Візьмися у боки, поскачи трохи… Пливи до Дунаю, бери дівку скраю…»; призначення хороводу — сприяння руху сонця, тому ведення кола відбувається за ходом небесного світила, наприклад, зі співом: «Гори, гори ясно!..»; в Українських Карпатах давні хороводи називаються гагі́лками.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 622.