хому́т (зменшені — хомуте́ць, хому́тик) — шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев’яний остов (кліщі), вкритий м’яким валиком; символ підневільності, підлеглості, залежності, тому кажуть: «Була б шия, а хомут буде», «Надів хомут собі на шию», «Знайшов хомут на шию», «За свій труд попав у хомут». Дуга в лісі, а хомут у стрісі (приказка); Забравши хомут, віжки, черезсідельник, повісивши на шию дугу, Григір рушив до конюшні (Г. Тютюнник); фразеологізм: хому́т [на ши́ї] — що-небудь украй обтяжливе, важке, непосильне для когось.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 621-622.