химе́ра — у давньогрецькій міфології — страховище з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона, з пащі якого вивергається полум’я (слово включено й витлумачено в Лексисі Лаврентія Зизанія); у переносному розумінні — дивовижна фантазія, нездійсненна мрія, витвір уяви; також чиї-небудь дивацтва; ще стара назва опудала; у народній творчості дуже популярними є химерні оповіді.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 617.