хи́жа —

1) невелика убога хата; халупа; застерігають: «Не замітай чужої хижі: дивися, чи твоя заметена». При березі, при Дунаю, Там я свою хижу маю (пісня);

2) (зменшене — хи́жка) комора як окрема будівля. На улицю не піду і дома не всиджу; хіба піду підкопаюсь до дівчини в хижу (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 617.