характе́рник — чаклун, ворожбит; також перевертень (характе́рство, характе́рництво — чаклунство, ворожбитство, оборотництво); про козака-чаклуна читаємо в «Чорній раді» П. Куліша; у нього ж: «Характерника хіба срібна куля візьме!», «За нами плистиме характерник — сей знає, чим погоню відвернути», «Вони беруть однією хистю, а в нашого брата про запас і характерство єсть»; великим характерником був легендарний отаман Іван Сірко; він нібито вмів перевтілюватися в хорта і таким чином дізнаватися про таємниці ворога; його не брала ні куля, ні шабля, ні смерть; він тричі помирав і двічі воскресав; у третій раз, помираючи, наказав відрубати свою праву руку і сім років носити її попереду війська в тяжкі години, а потім повертати йому ту руку в могилу; хто буде цілий рік поливати його курган-могилу водою, принесеною з Дніпра, той знатиме те, що знав сам отаман-характерник, який вийде до такого сміливця з могили.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 615-616.