упокі́й — за релігійними уявленнями — стан вічного спочинку після смерті; у сполученні: за упокі́й [душі́] моли́тися — молитися за покійного, поминаючи його. За упокій душі її Псалтир прочитає (Т. Шевченко); ві́чний упокі́й — смерть.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 612.