тіу́н — у Київській Русі, в Україні періоду феодальної роздробленості — господарський управитель князя, боярина або іншого феодала, суддя нижчої категорії і т. ін.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 598.